ШПИЦ ФОРУМ УКРАИНА, ШПИЦ ПОМЕРАНСКИЙ, ШПИЦЕМАНИЯ.

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.



Украина 2013-2014

Сообщений 81 страница 100 из 372

81

Дорогие, милые, прекрасные... мы вместе, мы рядом... мы ждём и верим, что время всё расставит на свои места... держитесь, мы вместе, мы рядом, мы с вами...

http://www.1plus1.ua/video/vechirniy-kv … nyu-1.html

0

82

0

83

http://cs620628.vk.me/v620628531/5d63/uQfd2iyLOsk.jpg

0

84

Коломойский установил награду за поимку российских диверсантов: 10 000 у.е за каждого и 1 000 у.е за автомат

Заместитель губернатора Днепропетровской области Борис Филатов предложил новые методы борьбы с террористами.

Об этом он написал в своем Фейсбуке, передает Цензор.НЕТ.

Он отметил: Первые подразделения спецбатальона "Днепр" сформированы и готовы к выполнению боевых задач. Блокпосты установлены".

Филатов продолжил: "Я много думал о событиях в Донецке и Луганске. Вывод один - это революция бедности. Мятеж уставших, отчаявшихся и неуслышанных властью людей. Клика Януковича, погрузившая наших сограждан в пучину безысходности, сегодня провоцирует их на сепаратизм, раздавая деньги, украденные у людей и обещая будущее в составе соседнего недружественного государства".

Он обратился к жителям Донбасса: "Наши русскоязычные братья с Донбасса. Запутавшиеся. Потерявшие ориентиры. Купившиеся на сладкие посулы негодяев. У нас есть предложение. За каждый возвращенный ствол - выплачивается вознаграждение за автомат 1000 долларов США, пулемет - 1500 долларов США, гранатомет - 2000 долларов США.
За каждого переданного "зеленого человечка", он же наемник, ступивший на нашу общую землю и пытающийся столкнуть нас в братоубийственной войне - вознаграждение 10 000 долларов США. За каждое освобожденное здание, переданной МЕСТНОЙ власти и под охрану спецроты "Донбасс" батальона "Днепр" - вознаграждение 200 000 долларов США ( причем у территориальной громады остается свободное право доступа в любой момент )

Источник: http://censor.net.ua/n281450 Источник: http://censor.net.ua/n281450

0

85

http://cs605319.vk.me/v605319325/8ff1/DVodRzIS2k8.jpg

http://cs617131.vk.me/v617131607/6b30/mTPkhogyJP8.jpg

0

86

http://spitzemania.at.ua/1smile/sx/aabj.gif

http://cs14109.vk.me/c7007/v7007865/cc0b/sCdhgqpCFHM.jpg

0

87

Политолог Станислав Белковский следит за ежегодной «Прямой линией» президента России и рассказал «Дождю» о самых важных, по его мнению, заявлениях Путина, о его возможных планах в отношении Востока Украины, Приднестровья, а также, поговорили об отношении президента к российским элитам и санкциям Запада.

Белковский:  Фактически прямая линия была посвящена Украине. Можно сказать, что адресовано украинскому народу и главный «меседж» Владмира Путина – если я к вам приду, вам станет гораздо лучше, чем при нынешних бездарных недееспособных властителях, которые при нынешнее унитарной системе не позволяют учитывать интересы регионов. Поэтому это был анонс дальнейшей экспансии России на территории, которую Путин сегодня назвал Новороссией, которую в определенной исторической натяжке можно так назвать. Хотя этот термин в постсоветское время уде никогда не использовался.

Примечателен также вопрос по Приднестровью. На мой взгляд, намек на возможность признания Приднестровья прозвучал. Насколько мне известно, делегация руководителей Приднестровья будет в Москве на следующей неделе.

Но, если говорить о прямой линии, то Путин в общем-то дал понять, что в его мысли входит приобретение если не формального, то фактического контроля над всеми областями Украины, находящимися между Россией и Приднестровьем (то есть от Луганска до Одессы). И сначала будет попытка сделать это путем федерализации Украины, то есть фактической постановке людей на руководящие посты в этих регионах. Если это не получится, то возможно будет создаваться буферные государства вроде Донецкой республики и так далее. Для того, чтобы проложить коридор между Россией и Приднестровьем и за одно и отделить Украину от Черного моря, взяв Черноморский бассейн под контроль Россией.

Таратута: На сколько, по-вашему, радикальный сценарий, экспансия возможен? Что должно случиться, чтобы радикальный сценарий был приведен в действие?

Белковский: Должен случиться отказ Украины от федерализации на условиях Кремля. Вернее отказ от трехчастной схемы, которая, видимо, будет предложена сегодня в Женеве. Это федерализация Украины, признание русского языка в роли второго государственного и отказ Украины от вступления в НАТО, поскольку Путин полагает, что только перманентная военная угроза Украине со стороны России может заставить Киев идти на значительные уступки, а главное – гарантировать выполнение своих обязательств.

Таратута: То есть эскалация конфликта нужна была исключительно перед переговорным процессом в Женеве?

Белковский: Да, и после него. Если Запад и Украина, а важно понимать, что Путин не находится в Диалоге в Киевом, это уже не его уровень, по его мнению, он находится в диалоге в США и Евросоюзом. Если в его понимании, США и Евросоюз не смогут обеспечить выполнение трех этих условий, позволяющие России признать Приднестровье за одно, тогда будет эскалация по тому сценарию, который мы наблюдаем и в Донецкой, и в Луганской областях.

Каких слов ждут от украинской стороны, чтобы слово федерализация стало рабочим инструментом?

Белковский: Российская сторона ничего не ждет от Киева. Она ждет от США и Евросоюза, что те возьмут гарантии реальной федерализации Украины и переноса президентских выборов, то есть формирования легитимной власти в Украине, на период после того, как федерализация будет фактически проведена.

То есть Кремль хочет, чтобы сначала были, в соответствии с конституцией Украины, предполагающей ее федеративное устройство, проведены выборы региональных властей. Это позволит в 6-7 областях Украины, отделяющих Россию от Приднестровья, сформировать пророссийские правящие структуры. А потом можно проводить в общенациональном масштабе президентские выборы.

То есть Путин не верит в то, что сам факт проведения референдума что-то изменит.

Таратута: Ему нужны реальные изменения в конституции.

Белковский: Да. Кроме того, я думаю, что на референдуме с высокой вероятностью большинство получат сторонники сохранения унитарной модели государства и Путин это тоже прекрасно понимает.

Таратута: Будут ли санкции усиливаться против России?

Белковский: Да, санкции будут усиливаться, на мой взгляд, и Путин это понимает. Но другое дело, что сегодня для него это не проблема. Путин, с которым мы имеем дело, это не Путин образца 2000 года, который всячески стремился навстречу Западу, и даже хотел привести Россию в НАТО.

Путин образца 2014 года – это совсем другой человек и лидер, который настроен на «эзолюционистскую» модель, которого не очень беспокоит экономический интерес его элит, потому что он справедливо полагает, что долгие годы служил буфером между элитами и народом. И сделал все возможное, чтобы отмазать российские элиты, и теперь они должны проявить солидарность с ним, либо отказаться от лояльности России и перейти на противоположную сторону баррикад.

Путин нацелен, чтобы вернуть все капиталы в Россию, которые боятся быть на Западе. Он хочет воспользоваться этой ситуацией. И Украина для него лишь повод для экспансии. Повод для него, чтобы поставить себя в уровень в диалоге с США и Евросоюзом. За Украиной последует что-нибудь еще.

отсюда:
http://tvrain.ru/articles/stanislav_bel … he-367066/

0

88

http://spitzemania.at.ua/1smile/sx/aabj.gif

http://cs607531.vk.me/v607531958/5d7f/uM1LkdYep50.jpg

0

89

http://spitzemania.at.ua/1smile/sx/aaag.gif

http://cs616330.vk.me/v616330418/9e0c/IIxCmKQQmIs.jpg

0

90

http://spitzemania.at.ua/1smile/big/bg7.gif

0

91

А поржать? Маразм косит ряды....
В России с 1 сентября 2 умножить на 2 , будет 5))))))))))))))
Москва. Интерсакс. Российские власти намерены создать национальную таблицу умножения. «В связи с тем, что в отношении нашей страны вводятся всё новые и новые санкции, мы хотим обезопасить себя от иностранного давления. Сейчас мы создаем национальную платежную систему. Следующий шаг – национальная таблица умножения (НТУ)», - заявил «Интерсаксу» источник в правительстве РФ.

Ответственным за создание НТУ назначен Владимир Чуров. Как пояснили агентству, «председатель Центризбиркома умеет прекрасно оперировать цифрами в национальных масштабах». Источник отметил, что смысл национальной таблицы умножения будет заключаться в ее неоднозначности, неординарности и непохожести на западную.

«Русская таблица умножения должна соответствовать нашим просторам, нашему особому пути развития и нашей уникальной многонациональной и многоконфессиональной самобытности», - прокомментировала депутат Ирина Яровая. Она предложила ввести уголовную ответственность за использование западной таблицы умножения.

Предполагается, что НТУ будет создана в кратчайшие сроки, и школьники начнут изучать ее уже с 1 сентября этого года. «К примеру, за границей дважды два равно четыре, а у нас будет пять. Шестью шесть в Европе и США – тридцать шесть, а у нас – сто сорок шесть», - рассказал Владимир Чуров.

Оставайтесь с нами в своем уме и следите за "Интерсаксом" в:
Твиттере https://twitter.com/IntersucksNews
Вконтакте https://vk.com/public57216771

0

92

0

93

Нина Матвиенко и Анастасия Петрик Скрипаль осiннiй

ДЕВОЧКИ, НЕ МОГУ СЛЫШАТЬ БЕЗ СЛЕЗ НАШИ УКРАИНСКИЕ ПЕСНИ....БОЖЕ ДАЙ БОГ МИРА И СЧАСТЬЯ НАШЕЙ ЗЕМЛЕ, НАШИМ ЛЮДЯМ...УБЕРЕГИ ОТ КРОВИ !!!

0

94

Навіщо Путіну Україна?

Ескалація ситуації довкола України для Росії – це лише обхідний маневр. Росія готується не стільки до поглинання України, скільки до якогось більш суттєвого удару по США. Відкинувши ура-патріотичні та україноцентричні думки про те, що "без України не може бути Російської імперії" (подібні тези – це скоріше намагання розписатися у власній хуторянськості, бо імперія може набувати будь-яких форм), пропоную подумати над питанням, винесеним у заголовок.

Для початку варто усвідомити кілька аксіом та правил. Перше: не можна підозрювати Путіна у божевіллі, нелогічності та прояві емоцій. Путін – насамперед стратег, який вміє прораховувати кожен крок і вміє моделювати ситуацію на декілька кроків вперед. При цьому він – гравець, який вміє блефувати і вміє грати на нервах суперника.

Друге: Україна – далеко не ключовий елемент великої гри. І зовсім не самостійний гравець. Наша помилка полягає у тому, що ми вважаємо, ніби Путін кидає всі зусилля на те, аби повернути під свій вплив Україну. Для Путіна ж набагато важливіше продемонструвати чергову перемогу над США. І я не здивуюся, якщо у цій грі Україна та ескалація напруженості біля її кордонів виявляться лише обманним маневром. З військово-стратегічної точки зору та з точки зору геополітичних завдань Україна для Путіна – це лише одне з полів протистоянь, подібно до Сирії.

Третє: Путін розуміє, що ті механізми, які приводили в рух імперіалізм початку ХХ століття, вже в середині того самого ХХ століття виявилися неефективними. Саме тому Франція, Великобританія, Бельгія та інші європейські імперії почали позбуватися своїх колоній в Азії та Африці. Імперії, базовані на простій територіальній експансії, неефективні. Постімперіалізм, що прийшов на зміну неоімперіалізму, характеризується корпоративною експансією та принципами економічної доцільності того чи іншого прояву експансіонізму.

Навіщо Росії з її середньою заробітною платою на рівні 28 945 рублів (дані Федеральної служби державної статистики за січень 2014 року), що становить близько 9500 гривень, 45-мільйонна (чи вже 43-мільйонна) Україна, де офіційний рівень життя є нижчим? За даними Держкомстату, середня заробітна плата в Україні у лютому 2014 року становила 3189 гривень (це вдвічі нижче, ніж найнижчі показники по Росії – у Анапі, де доходи населення вважаються найскромнішими, середня заробітна плата становить 18 000 рублів).

Тим, хто говорить про безпросвітну бідність в Росії, скажу: дійсно, Росія є бідною країною. Значно біднішою за європейські країни чи США. І тут ми говоримо про ОФІЦІЙНІ дані. Матеріальне самопочуття українських громадян не поступається самопочуттю росіян тому, що в Україні більш актуалізований тіньовий сектор економіки, на що звертають увагу економісти. В Україні значно більше коштів обертається поза бюджетом і слабо враховуються чи контролюються державою. Саме тому закордонні економісти не можуть зрозуміти, як українці з мінімальною заробітною платою умудряються купувати автомобілі та будувати будинки. Вся справа в тому, що українці звикли працювати і усвідомлювати себе не в рамках держави, а поза державою, у якомусь паралельному світі. Українець живе у постійній втечі від держави з її податками, контролюючими структурами, бюрократією і т.д. З тієї причини козаки, не контрольовані державними структурами, та Махно, що намагався запровадити суспільство вільних від держави хліборобів, є ідеалами українця.

Чи потрібна Путіну додаткова морока з українцями, котрі у своєму "куркульстві" протягом століть виступали ідеальними руйнівниками та гробярями імперій? До речі, Путін – на відміну від багатьох – добре знає історію. Поглинати Україну і анексувати її територію не вигідно економічно. Навіть якщо мова йде про половину країни. Шахти Донбасу нерентабельні – особливо в порівнянні з вугільними підприємствами Воркути, Кузнецька або Нерюнгрі (в Якутії вугілля взагалі видобувається відкритим способом). Більшість металургійних підприємств були цікавими для Росії у 2004 – 2005 роках, коли Олексій Мордашов претендував на роль сталеливарного магната №1 у світі і намагався об'єднати потенціал російських, українських і турецьких металургійних підприємств у єдиний замкнений цикл. Сьогодні змінилася і кон'юнктура світового ринку металу, і апетити російських олігархів.

Так що ж може цікавити Путіна в Україні? По-перше, військово-промисловий комплекс і підприємства "оборонки". Той сектор, який є найбільш вразливим в процесі євроінтеграції. Європі наша оборонка не потрібна. Путіну – більш ніж. Чи не тому у грудні 2013 року головний акцент у переговорах з Януковичем Путін робив саме на спільних проектах у оборонній, машинобудівній, космічній та суднобудівній галузях? І саме ці проекти викликали велетенське роздратування у США (за інсайдерською інформацією, Сполучені Штати були готові йти на згортання ряду політичних активностей в Україні в обмін на відмову Януковича від підписання саме цих – військово-технічних – контрактів з Росією).

Власне, заради цієї співпраці Путін погодився на багатомільярдний кредит для України. Без України та її військово-промислового комплексу Росії буде важко втілити ряд програм з модернізації армії (процес модернізації російської армії розпочався у 2008 році і триває досі). І про це відверто говорять у Москві.

По-друге, цікавлять інфраструктурні об'єкти, що забезпечують зв'язок з Кримом. Крим став суб'єктом Федерації, але комунікації з півостровом ускладнені. Можна – теоретично – побудувати міст через Керченську протоку, але фахівці говорять про проблемність будівництва через надто швидку течію в цьому районі і небезпеку для бетонних опор. Можна прорити тунель – але цей проект є тривалим у часі і дуже дорогим. Плюс до всього, ні міст, ні тунель не вирішують питання постачання у Крим прісної води з Дніпра.

По-третє, без Півдня України Путін не зможе втілити в життя один із своїх найбільш амбітних проектів – створення "Зернового ОПЕК", структури, що в умовах поглиблення продовольчої кризи в світі могла би диктувати ціни на зерно і суттєво впливати на ринок зерна. Україна володіє кількістю перевалок зерна, що поступається лише Аргентині та Канаді. існує думка, що Росія та Казахстан насамперед заради цього намагалися втягнути Україну в Митний союз: казахстанське та кубанське зерно могло би отримати доступ до українських перевалок, поступаючи туди вільно, без мит.

Сьогодні, розігруючи карту "Новоросії", Путін може отримати бажане завершення проекту "Зерновий ОПЕК", за допомогою якого можна не лише нівелювати потуги США щодо гри на нафтовому ринку, а й вийти у лідери країн БРІКС (для більшості з яких продовольча проблема є актуальною).

По-четверте, "Новоросія" дає можливість говорити про вихід до Придністров'я, а також про нове прочитання перспектив освоєння чорноморського басейну, гри з Туреччиною (виведення якої із американської сфери впливу дає можливість радикально вирішити і сирійське питання, і питання альтернативних джерел постачання газу в Європу, і навіть питання подальшої долі видобуту каспійської нафти на території тісно пов'язаного з Туреччиною Азербайджану – те, чого так давно добивається близький соратник Путіна і керівник "РосНафти" Ігор Сєчін).

По-п'яте, територія "Новоросії" може стати розмінною картою у грі Росії з Китаєм, який, як відомо, давно цікавиться агросектором України – особливо південноукраїнськими просторами. З точки зору Росії (абсолютно теоретично) агросектор Таврії може стати тією пропозицією для китайського бізнесу, яка потенційно може принести багатомільярдні інвестиції в регіон, домодернізувати систему перевалок та привести до зміцнення російсько-китайського союзу.

Тепер поставимо питання по-іншому: а навіщо Україна Сполученим Штатам Америки? Одразу ж відкинемо традиційні бла-бла-бла про американські стандарти демократії і про бажання Білого Дому засадити демократичні принципи, захистити демократичні свободи і т.д. Казочки для бідних у даному випадку не проходять – демократії після втечі Януковича в Україні не збільшилося, корупції не поменшало (на що звернув увагу, скажімо, Джо Байден під час свого візиту в Україну), розцінки на призначення деяких чиновників зросли втричі порівняно з часами пріснопам'ятної "Сім'ї", інститут "смотрящих" не ліквідовано.

Тобто, радикальних змін в суспільстві не відбулося. То ради чого Штатам була вся ця операція під назвою "Майдан"? Головне: для США Україна була елементом міжнародного престижу. Протягом 2013 року США програли кілька важливих геополітичних кампаній. Програли Росії! Провал американської політики в Сирії – раз, провал кампанії проти Ірану – два, допуск росіян до видобутку каспійської нафти – три, провал Вільнюського саміту – чотири, угода між Путіним та прем'єром Угорщини Віктором Орбаном, яка перетворює Угорщину на надійного сателіта Росії в Центральній Європі – п'ять, створення за ініціативою країн БРІКС "альтернативного Міжнародного валютного фонду" – шість, початок будівництва "Нікарагуанського каналу", який матиме більшу пропускну здатність, ніж контрольований США Панамський канал – сім, блокування будівництва проекту "НАБУККО" та Трансанатолійського газопроводу (ТАНАП) з одночасним демонстративним початком будівництва "Південного потоку" – вісім, рішення Ірану збільшити на 256% поставки нафти в Росію (з правом реекспорту та на бездоларовій основі) – дев'ять, взаємне визнання Китаєм та Росією рубля і юаня у торгових розрахунках, з відмовою від долара як резервної валюти - десять... Список можна продовжувати. Аналогічні дрібні і великі поразки США не могли не викликати невдоволення у Вашингтоні. 2013 рік для Білого Дому був одним із найневдаліших у сфері зовнішньої політики.

"Арабська весна", поступ якої захлинувся, невдачі на Близькому Сході тощо призвели до спроби радикального прориву в зовнішній політиці за рахунок України, яка за неписаним кодексом геополітики розглядалася як держава, дружня щодо США, але належна до сфери національних інтересів Росії. Вирвати Україну з-під контролю Росії намагалися не раз: США декілька разів пробували провести свою гру щодо України. Наприклад, у 2000 – 2002 роках (від "касетного скандалу" до акцій "Повстань, Україна!"), у 2004 – 2005 роках ("Помаранчева революція") тощо.

Віктор Янукович намагався робити реверанси перед Вашингтоном (і навіть здорово підіграв Обамі перед президентськими виборами 2012 року, демонстративно відмовившись від збагаченого урану, що потім Обама підкреслено використовував як власну зовнішньополітичну перемогу). Але на деякому етапі Обама вирішив продемонструвати світу, що США не можна ігнорувати. За кожну перемогу над собою США буде болісно давати здачі. Так з'явився фактор України – фактор демонстративного ляпаса російській політичній системі. Фактор удару у відповідь за всі поразки і приниження.

З економічної точки зору США отримують в Україні лише кілька переваг. По-перше, фірми Shell, ExxonMobile і Chevron отримують бажаний доступ до розробки українських надр, а можливо – і контроль над газотранспортною системою України (в тому числі над підземними газосховищами). Це призводить до тотального контролю з боку США над постачанням енергоносіїв у Європу – в тому числі з Росії. Недобудованість "Південного потоку" та низька пропускна спроможність "Північного потоку" зроблять український варіант транспортування газу в Європу основним, а відповідно США матимуть додатковий важель тиску на позицію ЄС.

По-друге, актуалізується проект ГУАМ з його нафтотранспортними можливостями (нафтопровід "Одеса – Броди" добудовується до Гданська і під контролем США починає диктувати "октанову політику" офіційному Брюсселю, а разом з ним – Берліну і Парижу). По-третє, відновлюється у повній мірі "Східноєвропейський пояс безпеки", який у 2009 році Обама бездумно зруйнував, за що неодноразово вигріб серйозну критику.

Швеція і Британія стають надійними союзниками США на Півночі ЄС, Естонія, Литва, Латвія, Польща, Болгарія – союзниками на Сході ЄС. Долучення до цього переліку України – доволі суттєве доповнення: Україна є ключем до чорноморського регіону, а також дозволяє по-новому мотивувати великі європейські корпорації, зацікавлені у розширенні ринків і сфер впливу.

Головне, що Україна як креатура США у Європі і додатковий елемент гри в європейському політичному просторі, може а) зруйнувати вісь Париж – Берлін – Москва; б) не допустити процес перетворення Європи брюселецентричної на Європу берліноцентричну. Тепер стає зрозумілою пасивність Німеччини та її сателітів щодо України, а також активність проамериканської частини ЄС напередодні Вільнюського саміту?

По-четверте, маючи плацдарм в Україні, можна виходити на поступове зниження активностей у регіоні інших гравців, скажімо, Китаю, який намагається використовувати в ролі головного контрагента Білорусь.

Мій прогноз може виявитися поспішним, але наступна держава, що опиняється під ударом, - це саме Білорусь. При цьому незалежно від того, що переможе в Україні – США чи Росія, бо кожен гравець розглядає Білорусь як елемент посилення свого впливу у регіоні. Ні Путіну, ні Обамі не потрібне посилення інтересів Сі Цзиньпіна в Європі.

По-п'яте, США намагаються далі тримати під контролем Туреччину як один із ключових важелів впливу як на європейську, так і на близькосхідну політику. Минулого року – після подій на площі Тахрір – прем'єр Туреччини Ердоган засумнівався: а чи варто і далі розраховувати на підтримку з боку США? Чи не варто покращити стосунки з Росією? Присутність США на північному березі Чорного моря – це відповідь на сумніви Ердогана та посил південному берегу. Контроль над Чорним морем для США – це контроль над усім регіоном. Аналогічно – і для Росії.

І все ж здається, що ескалація ситуації довкола України для Росії – це лише обхідний маневр, про що я писав вище. Росія готується не стільки до поглинання України, скільки до якогось більш суттєвого удару по США. І він має статися незабаром – під час візиту Путіна у Китай та його зустрічі з товаришем Сі. Лише після цього почнуться реальні переговори між основними геополітичними гравцями щодо долі України. Найгірше те, що українського міністра закордонних справ під час цих переговорів, скоріш за все, знову попросять вийти.

А катастрофічним є той момент, що сторони цілком можуть погодитися на розчленування України – розділена навпіл (на Україну і Новоросію) чи на кілька частин Україна цілком відповідатиме геополітичним інтересам як США, так і Росії. Як єдине державне тіло вона незручна ні Штатам, ні Росії. Чи не тому громадську думку в Україні нині так активно починають готувати до неминучого?

При цьому – відповідаючи на питання, винесене у заголовок – відповім: Путіну не потрібна Україна. У вигляді федерального округу чи суб'єкту федерації. Путіну потрібна підконтрольна територія. Така, щоб не докладати надмірних зусиль і отримати максимум вигод. Так само, як Обамі не потрібен 51-й штат чи Євросоюзу не потрібна 29-та держава. Застовбивши свої інтереси, зігравши свою гру та витиснувши з ситуації максимум дивідендів, Україну – чи те, що від неї залишиться – залишать наодинці зі своїми проблемами, з розколотою країною, зі знищеною економікою та соціальною сферою. Залишать згадувати слова Василя Симоненка, сказані Україні: "Хай мовчать Америки й Росії, коли я з тобою говорю!"

Кость Бондаренко

0

95

http://spitzemania.at.ua/1smile/sx/sm66.gif

0

96

Вечная память всем погибшим в Украине.......

http://cs540102.vk.me/c540103/v540103708/24e40/0ppBHsTnMPs.jpg

0

97

Всего 15% крымчан проголосовало "за" присоединение к России.

На днях Совет при президенте по правам человека нечаянно вывесил на свой сайт информацию, что референдум в Крыму был сфальсифицирован чуть более чем полностью.

Оказалось, что в едином порыве в нем приняло участие не 82% граждан, а 30%.

«Россия оскандалилась с референдумом в Крыму. 16 марта на голосование пришли только чуть более 30 процентов граждан, проживающих на полуострове. И лишь половина из них проголосовала за присоединение к России». Иными словами, судьбу Крыма «определило пророссийское меньшинство — где-то 15 процентов».

Примечательно, что подобную информацию лидер крымскотатарского народа Мустафа Джемилев на заседании Совета Безопасности ООН в Нью-Йорке озвучил еще 30 марта. «В референдуме участвовали не 82 процента жителей Крыма, как сообщают российские власти, а всего 32,4 процента», — сообщил он тогда мировому сообществу.

Раздел "Референдум" ближе к концу текста - http://www.president-sovet.ru/structure … _kryma.php

0

98

Из всех моих знакомых(включая семью) за Украину голосовала только я одна.На участках было столпотворение-даже самые ветхие старички пришли.Мои родители не голосовали лет десять-не поленились сходить.Крым не просто русскоязычный-он русско думающий.Мои дети учились в украинской школе-на каждый год получалось собрать один украинский класс-остальных штук 6 были с русским языком обучения.Такова реальность.

+1

99

Инна Човбан
Т.е. 20 с лишним лет жизни в определённой стране, это ништо? И тупо почитать историю Крыма и понять откуда там столько русскоязычных...- а на фига? А крымские татары с их историей, с тем, что пережил этот народ.....это пофиг?! О какой реальности Вы говорите? О людях, не знающих ни истории, ни культуры ни одной страны, включая Российскую историю, но им так проще- лечь под того, где, по их мнению, будет и сытно и курно? Им мешали говорить и думать на языке более близком и родном? Назовите страну, где это явилось основанием для такого демарша, подкреплённого внешним вторжением! И чёй-то Брайтон-бич не бузит, чтобы русский был вторым языком в Америке. И канадская украинская диаспора спокойно живёт при других государственных языках. Не знаете почему?! А потому, что или живи или чемодан пакуй и вперёд!!! Где бы был  Крым и в каком состоянии, если бы остался там, где был?! Впрочем у всех крымнашевцев ещё будет понять это воотчию на собственной шкуре - предательской не гражданственной шкуре.........
И напоследок, для всех крымнашевцев
Вот человек, перед которым мне безумно стыдно и больно и поклон в землю, за то, что страна УКРАИНА, оказалась в тот момент слишком слаба и раздираема со всех сторон... не смогла защитить его народ.........
Вот он ,хрупкий и не высокий человек, которого боятся все!!!!! И великий и могучий, и его халуй самоизбранный....и те кто по прежнему в маразматическом угаре орёт.....крымнаш и мырасея......Вот он, человек с огромной любовью к своему народу и своей земле! Патриот!!! Прости нас, мы бы хотели, но не смогли..........
http://sb.uploads.ru/t/6QyYi.jpg

0

100

valtimol написал(а):

Инна Човбан
Т.е. 20 с лишним лет жизни в определённой стране, это ништо? И тупо почитать историю Крыма и понять откуда там столько русскоязычных...- а на фига? А крымские татары с их историей, с тем, что пережил этот народ.....это пофиг?! О какой реальности Вы говорите? О людях, не знающих ни истории, ни культуры ни одной страны, включая Российскую историю, но им так проще- лечь под того, где, по их мнению, будет и сытно и курно?

valtimol
УВАЖАЕМАЯ...ВЫ берётесь судить о вещах о которых малейшего понятия не имеете с присущим ВАМ пафосом и отсутствием деликатности...Скажите праведная ВЫ наша - у хороших родителей дети уходят из дома?

valtimol написал(а):

Вот человек, перед которым мне безумно стыдно и больно и поклон в землю, за то, что страна УКРАИНА, оказалась в тот момент слишком слаба и раздираема со всех сторон... не смогла защитить его народ.........
Вот он ,хрупкий и не высокий человек, которого боятся все!!!!! И великий и могучий, и его халуй самоизбранный....и те кто по прежнему в маразматическом угаре орёт.....крымнаш и мырасея......Вот он, человек с огромной любовью к своему народу и своей земле! Патриот!!! Прости нас, мы бы хотели, но не смогли.........

  - У ВАС нет столько америкосовских долларов сколько  стоит его "преданность"...КТО его боится? Не смешите, у него в активе кучка таких же маразматичных старичков как он сам, а большинство татар нормальные люди и не признают МЕДЖЛИСА (это чтоб вы знали что не всем штампам надо верить)...

0



Рейтинг форумов | Создать форум бесплатно © 2007–2017 «QuadroSystems» LLC